З давніх часів вишиванка була для українців не просто одягом. У ній були зашифровані сакральні символи, що зберігають історію народу, його ідентичність. Сьогодні вишивка – немов стародавній літопис, за допомогою якого можна доторкнутися до історії та культури кожного куточку України. 

Цей національний символ має таке велике значення, що в нього є свій День – щороку в третій четвер травня відзначається Всесвітній день вишиванки.

    Під час археологічних розкопок біля села Мезин Чернігівської області було виявлено багато пам'яток, що свідчать про існування розвиненої мізинської культури. Найбільшою сенсацією став Мезинський браслет із бивня мамонта, прикрашений різьбленням-"вишивкою". Як зазначає історичний портал "Спадщина предків", це перший протосвастичний орнамент на планеті.

     Давньогрецький історик Геродот стверджував, що вишивка прикрашала одяг скіфів, які тривалий час мешкали на території сучасної України.

     На Черкащині біля села Мартинівка було знайдено одні з найдавніших зразків образотворчого мистецтва. Серед речей, датованих VI століттям, знайдені статуетки стародавніх жителів – чоловічки, одягнені у довгі широкі сорочки із візерунковою вишивкою на рівні грудей. Таке вбрання ще 100 років тому носило українське селянство.

     Коли у Миколаївській області було проведено розкопки могили знатної та багатої сарматки (курган Соколова Могила залишився чи не єдиним нерозграбованим), археологам вдалося знайти залишки золотого шиття на шовковій тканині пурпурового кольору. Це доводить важливість вишитого одягу для людей, адже його клали у могилу разом із золотом.

Символічний код вишивки.

    Знавці вишиванки переконують, що символіка елементів вишиванки має дуже сильний вплив життя того, хто її носить.

Геометричні візерунки позначають стихії природи та родючість землі, а рослинні та квіткові орнаменти здавна символізують сімейне щастя, материнське кохання. Майстрині з усієї країни зображували на полотні тварин і вірили, що їхні зображення приносять вірність, достаток та довголіття.

     Символічними є не лише відтінки та форми вишивки, а полотно та його колір.

Традиційно вважали, що білий колір означає безневинність і чистоту, червоний символізує життєву силу, зелений – природу та спокій, а чорний – смуток та тугу. Найчастіше одягали білі вишиванки, вони додавали життєрадісності, а чорна вишиванка служила постом і жалобою.

     Майстрині з покоління до покоління передавали секрети стародавнього ремесла. Наприклад, фарбували нитки для вишивання тоді лише природними барвниками. Брали те, що легко можна було дістати: кору, коріння, листя та квіти. Для закріплення кольору нитки запікали в житньому тісті - так вони не втрачали фарбування протягом десятиліть.

На сьогодні відомо в Україні приблизно 250 видів вишивальних швів, що базуються на 20 техніках.

     Вишивати національний одяг бралися тільки жінки, адже саме вони дарували виробу потужну позитивну енергетику, а вишиванка символізувала добро, вірність та любов. Це ремесло матері передавали своїм донькам, а бабусі онучкам. Традиційно, перш ніж почати вишивати, дівчина постилась, молилася і мила руки. Зараз вишивають не тільки жінки, а й чоловіки.

     Вишиванка - це був святковий, а не повсякденний одяг. У будні українці носили так звані «буденки» – просто скроєні сорочки з небіленого полотна сірого кольору. А на свята вдягали білу (!) вишиту багатим традиційним візерунком. 

     Першим, хто поєднав українську вишиванку із буденним одягом став Іван Франко. Саме він стильно скомбінував вишиту сорочку із піджаком. В такому вигляді його можна побачити на 20-гривневій купюрі.

Кожен регіон України, а іноді навіть окреме село, має свою особливу вишивку, яка відрізняється від інших технікою та орнаментом.